ПРИТЧА.
Життя як воно є.
( Трішки правди, трішки гумору).
"Зібрав Бог всі Свої творіння і вирішив кожному його вік відміряти.
Першим покликав людину: "Ти, чоловіче - істота невелика, так що тобі 20 років життя даю". "Мало ..." - подумав чоловік, але з Богом сперечатися не став і тихенько відійшов в сторону.
А Бог тим часом покликав коня: "Тобі, коню, 40 років життя призначаю - ти тварюка велика, тобі і жити довше". Але кінь почав благати: "Помилуй, Боже! 40(!) років з ярмом на шиї ходити, за собою плуг та віз тягати, та ще й батогом отримувати! Мені і 20 вистачить ... Віддай те, що залишилися людині, їй потрібніше".
Бог дав добро і покликав корову. На тій же підставі, що і коню, дав їй 40 років життя. Але корова відмовилася: "Не приведи, Боже! 40 років за вим'я мене смикати будуть! Мені і 20 вистачить, а решту життя віддай людині, їй вони потрібніші". Погодився Бог.
Покликав собаку: "Тобі, собако, 30 років призначаю!" А собака: "Господи, помилуй! Куди ж мені 30 років на ланцюгу сидіти, гавкати на кожного та кістки гризти ... Давай мені 15, а решта людині віддай".
А Богу що? Віддав ще 15 років людині, покликав кота і запропонував йому 20 років життя. Але кіт подумав: як це 20 років, та й відмовився від 10 років життя - теж подарував їх людині.
З тих пір так і живе людина ... На початку 20 років свої проживає - турбот і горя не знає. Потім настають 20 років кінських: працює людина як кінь, тягне на собі віз - робота, будинок, сім'я ... Наступні 20 років - ті, що корова подарувала: "доять" людину діти, онуки ... Хто на дачу, хто на машину ... А потім собачі 15 років живе: вдома сидить, будинок стереже, за онуками доглядає та на вулицю поглядає. А приходять котячі роки, тут вже як пощастить ... Можуть, як кота по голові погладити, а можуть і під зад ногою штовхнути".
Молімося, щоб Господь послав нам добру долю і Своє благословення на всі дні нашого життя!!!
